Словарь української мови (1924)/манатка
| ◀ манастирь | Словарь української мови М манатка |
манаття ▶ |
|
Мана́тка, ки, ж. Платокъ. Втерла чорні очі писанов манатков. Федьк. I. 100. Мана́тки, ків. а) Пожитки. Микола вдосвіта забрав свої манатки і пристав до другої ватаги. Левиц. б) Одежда плохая. Жиди посхоплювались, да піднявши манатки, так і майнули. Рудч. Ск. II. 194.