Словарь української мови (1924)/манити
| ◀ мандрьоха | Словарь української мови М манити |
манівець ▶ |
|
Мани́ти, ню́, ниш, гл. 1) Манить, заманивать, завлекать. Манить, як кота мишею. Ном. № 3100. Молода дівчина неначе манила до себе молодого хлопця з другого човна. Левиц. 2) Обманывать. Привела сина додому та й не довго втішалась. Попереду манила, хто питав, неначе б то вона одпросила свого сина. Левиц. I. 64. А не маните ж? Справді зробите? Константиногр. у. Манять брехнями народи. К. ЦН. 286.