Словарь української мови (1924)/манна

by Борис Грінченко

◀ манливий

Словарь української мови Борис Грінченко М манна

манок ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Ма́нна, ни, ж. 1) Манна. Чуб. I. 74. І манна на народ посипалася грядом. К. Псал. 178. 2) Раст. Gliceria fluitans. ЗЮЗО. I. 124. 3) Молоко? Як би вівці на сукровищі попасли, зараз би їм уняло манну — вони утратили би молоко. Шух. I. 210.