Словарь української мови (1924)/маноцівник

by Борис Грінченко

◀ манок

Словарь української мови Борис Грінченко М маноцівник

манта ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Маноці́вник, ка, м. Волшебникъ, колдунъ. Запорожці маноцівники були, такії лицарі були — страшне діло! Оце розстелють бурку по воді, та сядуть по вуглах чотирі чоловіка, та й пливуть. КС. 1882. XII. 591. Ум. Маноці́вничок. Ів. 592.