Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/манячити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
М
манячити
Берлін: Українське слово, 1924

Маня́чити, чу, чиш, гл. = Маячити. Далеко над Россю манячив якийсь магазин з червоної цегли. Левиц. Образ за образом манячать, минаються, десь зникають. Левиц.