Словарь української мови (1924)/матінка
| ◀ матиця | Словарь української мови М матінка |
матінкувати ▶ |
|
Ма́тінка, ки, ж. Ум. отъ ма́ти. Матушка. Журба не матінка. Ном. № 2259. Въ разговорѣ женщинъ между собою употребляется какъ слово обращенія. Ох, моя матінко, як утомилась! Шевч. Як згадаю, що стояв він гордий та спокійний такий, — матінко!.. ні, не піду!.. МВ. II. 27. Ум. Ма́тінонька, ма́тіночка. А приходить додомоньку, б'є і лає матіноньку. Грин. III. 380. А нема роду найвірнійшого над ту матіночку. Мет. 243.