Словарь української мови (1924)/маячити

by Борис Грінченко

◀ маячення

Словарь української мови Борис Грінченко М маячити

маячливий ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Мая́чити, чу, чиш, гл. Виднѣться вдали; быть на виду. Ой вийду я на вулицю, — маячу, маячу. Грин. III. 679. Нехай мене той забачить, що в полі маячить. Чуб.