Словник української мови (1927)/кабан

by Борис Грінченко

◀ кабалка

Словник української мови Борис Грінченко К кабан

кабанкуватий ▶

Київ: Горно, 1927

Каба́н, на́, м. 1) Кабан; вепрь. Не бурли, як кабан у кориті. К. ЧР. 152. *2) Растолстевший человек, толстяк. Ум. Кабане́ць, кабанча́, каба́нчик. Ув. Кабаню́га, *кабани́сько, кабаня́ка.