Словник української мови (1927)/кручанка
| ◀ кручак | Словник української мови К кручанка |
кручати ▶ |
|
Круча́нка, ки, ж. 1) Вдвое сплетенный, как веревка, ремешек или проволока; медная круча́нка употребляется для инкрустации художественных гуцульских изделий из дерева. Крицеве кресало з мосяжною ручкою; при нім висить на кручєнці, — удвоє скрученім ремінці, — протичка. Шух. I. 276. Рівний скручений дріт = кручєнка. Шух. I. 281, 280, 291. 2) Свернутые табачные листья, пропитанные водкой и муравьиной кислотой, дающие чрезвычайно крепкий табак. Шух. I. 36.