Словник української мови (1927)/кручок
| ◀ кручкодер | Словник української мови К кручок |
кручуватий ▶ |
|
Кручо́к, чка́, м. = Крючо́к. Коло тії криниченьки кручок і відро. Чуб. V. 204. Попробував то так, то сяк закидати оддалека кручка, щоб вивідать, що в нього на думці. К. ЧР. З вищого, бач, розуму закидає кручка. Ум. Круче́чок.