Словник української мови (1927)/крушити

by Борис Грінченко

◀ крушина

Словник української мови Борис Грінченко К крушити

крушитися ▶

Київ: Горно, 1927

Круши́ти, шу́, ши́ш, гл. Мять, сокрушать. З старим жити, тіло крушити. Ном. Журба мене круше. Чуб. Не сушіте, не крушіте моєї молодости. Гол. I. 232.