Словник української мови (1927)/куди
| ◀ кудерявий | Словник української мови К куди |
кудикало ▶ |
|
Куди́, нар. Куда. Нема куди прихилиться. Шевч. Куди кінь з копитом, туди жаба з хвостом. Ном. № 2547. Хоч куди́. Куда угодно. Маркев. 63. Куди́ ви́дно втіка́є. Убегает без оглядки. Ном. № 4422. Куди́ да́лі. Чем дальше. Чоловік мій куди далі, то все хмурнійший ходить. МВ. (О. 1862. III. 118). Куди́ тобі́! Сокращено из куди́ тобі́ до йо́го, до то́го, т. е. первоначально: где уж тебе! далеко тебе до!… Теперь куди́ тобі́ употребляется, чтобы подчеркнуть значительность чего-либо: Такий великий виріс, що куди тобі! Гринч. Пригодилось мені і куди тобі! Сим. 203. Чаще употребляется в целом ряде иронических выражений. Куди тобі, який великорозумний! Гринч. Так запишалась, що куди тобі! Гринч. *Куди́ ж пак! Вот невидаль, вот еще! Боюсь я твоєї бабусі — куди ж пак! Мирн. ХРВ. I. 31.