Словник української мови (1927)/кужілка
| ◀ кужілець | Словник української мови К кужілка |
кужіль ▶ |
|
Кужі́лка, ки, ж. 1) = Кужі́вка. Части кужі́лки: шестик — стебло́, вставляется в кружо́к или хрест (накрест сбитые два деревян. бруска); верхняя часть стебла́ называется шпеньо́к; она более тонкая и ку́жіль сперва навертывается на трубочку, а затем эта трубочка надевается на шпеньо́к. Черниг. у. Оддай людям жінку, а сам труби в кужілку. Ном. № 4753. 2) Песня при прядении? Не їж мене, вовчику-братіку, тут, — лучче сідай на мене, то я тобі кужілки заспіваю. Рудч. Ск. I. 8. Ум. Кужі́лочка. Зробіть мені, діду, кужілочку і веретенечко. Рудч. Ск. II. 33. Нехай вона ранесенько не встає, кужілочки густенько не в'є. Чуб. V. 800.