Перейти до вмісту

Словник української мови (1927)/кукувакати

Матеріал з Вікіджерел

Кукува́кати, каю, єш, гл. О сыче: кричать. Коли сичі кукувакають на хаті, треба чекати мерця в хаті. Грин. I. 255.