Словник української мови (1927)/кумедний
| ◀ кумедіянщик | Словник української мови К кумедний |
кумедно ▶ |
|
Куме́дний, а, е. 1) Смешной, комический. 2) Странный, чудной. Кумедний чоловік! скажи, будь ласкав, наш визволителю, — хто ти такий! Сніп. 44. У мене така кумедна натура, — як тільки заговорив про дівчат, то і до завтрього не перестав би. Греб. 399—400.