Словник української мови (1927)/купа
| ◀ куп | Словник української мови К купа |
купава ▶ |
|
Ку́па, пи, ж. 1) Куча, груда. Кров'ю вона (воля) умивалась, а спала на купах, на козацьких вольних трупах. Шевч. 214. Турки що тріски валяються купами, а деякі поранені ходять. ЗОЮР. I. 219. 2) Толпа, сборище, скопление. Йшли молодиці з малими дітьми на руках, а коло їх купами бігли невеличкі дівчата. Левиц. I. 9. Простували козаки невеличкими купами до Лубень. Стор. МПр. 60. 3) Группа. Заросль до шмиги розставлена купами. Стор. МПр. 66. *4) Связь, связность. Крим. 5) = Купина́. Хай тебе візьмуть ті, що купами трусять (т.-е. черти). Ном. № 3750. 6) До ку́пи. В одно место. Усе військо своє до купи у громаду скликають. Макс. Збився народ до купи і наставляли сотників і тисяцьких. Стор. МПр. 60. У ку́пу. Вместе. У купу скласти. Гринч. У-ку́пі. См. Уку́пі. *7) Ку́пи не де́ржиться. Безсмыслица, нелепость, несуразность. Говорите, що й купи не держиться. Крим. *8) Мала́ ку́па. Игра, состоящая в том, что валят играющих в кучу, крича: «мала́ ку́па!» Пхаються, падають. А чоловіки: мала купа! мала купа! на купу! на купу! Мирн. ХРВ. II. 108. Ум. Ку́пка, ку́понька, ку́почка. Треба понасипати по купці жита. Чуб. I. 101. Хотів заздалегідь пристати до невеличкої купки вірних. К. ЧР. 337. Летів сивий голубонько та сів собі на купці. Лукаш. Жито половіє, а в житі купка льону голубо цвіте. МВ. I. 14. Чужі матері гуляють купочками. Мил. 193. Листи… перечитавши, у купочку склавши. Мет. 25.