Словник української мови (1927)/кур
| ◀ куп'я | Словник української мови К кур |
кура ▶ |
|
I. Кур, ра, м. 1) Петух. Желех. Ку́ри пі́ють. Петухи кричат. Ой рано, рано кури запіли, а ще ранійше пан Василько встав. Чуб. III. 285. О ку́рях. Во время пения петухов. Опівночі застогнала, а о курях сконала. Гол. 2) Кур-зі́лля, м. Раст.: а) Potentilla Tormentilla Schrank. ЗЮЗО. I. 132. б) Convallaria Polygonatum L. ЗЮЗО. I. 170.
II. Кур! меж. Зов индюков. Ти не знаєш, мій миленький, як индичку звати? Кур-кур! прийшов кум, — ми ж будем гуляти. Нп.