Словник української мови (1927)/куритися
| ◀ курити | Словник української мови К куритися |
куриця ▶ |
|
Кури́тися, рю́ся, ришся, гл. 1) Куриться (о табаке). Чогось у мене не куриться, — чи табак не сухий, чи що. Гринч. 2) Пылиться. Не жаль мені доріженьки, що куриться курно. Мет. 22. 3) Дымиться. Зеленая ліщинонько, чом не гориш, та все куришся? Нп. 4) Куриться, испускать благовоние. Куривсь для духу яловець. Котл. Ен. Нате і мій гріш на ладан, щоб і моє перед богом курилось. Ном. 6433.