Словник української мови (1927)/курінний

by Борис Грінченко

◀ курій

Словник української мови Борис Грінченко К курінний

куріння ▶

Київ: Горно, 1927

Курі́нний, а, е. 1) Шалашный. 2) Относящийся к запорожскому куріню́. Ота́ман курі́нний. Начальник части запорожского войска. См. Курі́нь 3. Хведора Безрідного, отамана курінного постріляли, порубали. АД. I. 248. Часто вместо ота́ман курі́нний говорится просто курі́нний. Оставили на мої руки товариша — занедужав у їх курінний. К. ЧР. 207.