Словник української мови (1927)/кусень
| ◀ кусатися | Словник української мови К кусень |
кусі! ▶ |
|
Ку́сень, сня, м. 1) Кусок. Відвалив криги кусень оттакий завбільшки. Харьк. у. *2) Укус, след. от укуса. *3) Ку́снями постри́гти. Постричь лесенкой. Сл. Нік. Обстриг так, що скрізь по голові видно кусні. Лебед. у.