Словник української мови (1927)/кутній
| ◀ кутниця | Словник української мови К кутній |
кутняк ▶ |
|
Ку́тній, я, є. 1) Угловой. В кутньому углі стояв кіот з образами. Стор. II. 110. 2) Коренной (о зубах). Вх. Пч. I. 15. На ку́тні смія́тися, сміятися, *регота́ти(ся́). Плакать. Ном. № 12640. Смійся, смійся! Засмієшся ти в мене на кутні! К. ЧР. 204. *То ми тепер регочемо, а чи не доведеться нам на кутні зареготатись, як німець справді машиною ввесь хліб підніме? Мирн. І. 377. 3) Ку́тня ки́шка. = Кутни́ця. Канев. у.