Словник української мови (1927)/куширь
| ◀ кушати | Словник української мови К куширь |
кушіль ▶ |
|
Куши́рь, рю́, м. Водяная крапива. Ceratophillum demersum. Сам Дашкович, забувши свою философію, обома руками вибірав раки й рибу з жабуриння і куширу. Левиц. Пов. 109. Бодай тая річка куширем заросла. Нп.