Словник української мови (1927)/кушнір
| ◀ кушнирь | Словник української мови К кушнір |
кушнірка ▶ |
|
Кушни́рь, ря́ и кушні́р, ра́, м. Овчинник, скорняк, меховщик. Вас. 153. Зобачимось у кушніра на жертці. Ном. № 1968. Ідуть у двір, познімавши шапки, ніженські кушнирі. К. ЧР. 214. Він був кравець і кушнір. Левиц. I. 101. Кушнір чинить линтварі і смушки на кожухи. О. 1862. I. 52.