Словник української мови (1927)/кушіль
Зовнішній вигляд
| ◀ куширь | Словник української мови К кушіль |
кушка ▶ |
|
Куші́ль, лі, ж. То-же, что и кошу́ля, но употребляется только в том значении, что и покра́са в свадебном обряде. «Дружко вносить рубашку молодой для исследования, приговаривая: Старости, пани-старости! благословіть покрасу (или кушіль) в хату унести!». Мил. 124.