Перейти до вмісту

Словник української мови (1927)/кушіль

Матеріал з Вікіджерел

Куші́ль, лі, ж. То-же, что и кошу́ля, но употребляется только в том значении, что и покра́са в свадебном обряде. «Дружко вносить рубашку молодой для исследования, приговаривая: Старости, пани-старости! благословіть покрасу (или кушіль) в хату унести!». Мил. 124.