Словник української мови (1927)/лавиця
| ◀ лаверджет | Словник української мови Л лавиця |
лавка ▶ |
|
Ла́виця, ці, ж. 1) = Ла́ва 1. Я його кладу на полицю, а він паде на лавицю. Ном. № 13072. В гуцульской ста́ї служит постелью. Шух. I. 187. У гончаров к ней прикреплен гончарный круг, на ней лежит глина, стоят жо́рна и пр. Шух. I. 260—262. 2) — сена́торська. Сенат, собрание сената. Кати сидять на лавицях в сенаті. К. ЦН. 208. 3) Подставки для вереті́нника. Шух. I. 149. Ум. Ла́вичка. Усядь, брате, на лавичку, сьорбай добру наливочку. Гол. I. 209.