Словник української мови (1927)/ладити
| ◀ ладенний млин | Словник української мови Л ладити |
ладитися ▶ |
|
Ла́дити, джу, диш, гл. = Ла́годити 1 и 2. 1) На вдовина сина шибеницю ладять. Чуб. Неня з кухарками ладять страву. Федьк. 2) Ой зацвіла калинонька в лузі, вломилася поличенька в плузі. Ой чи мені поличеньку ладити, чи до дівчини на зальоти іти? Чуб. V. 377.