Словник української мови (1927)/ладка

by Борис Грінченко

◀ ладівниця

Словник української мови Борис Грінченко Л ладка

ладканка ▶

Київ: Горно, 1927

Ла́дка, ки, ж. 1) Оладья. Млинець ладку посватав. ЗОЮР. II. 27. 2) Преимущественно во мн. Ладонь, ладоша. (детск. слово). Плеска́ти у ла́дки. Бить в ладоши. Сидить баба на березі, ладками сплеснула. Чуб. V. 845. Ладки, ладки, а де були? — В бабки. Ном. № 9264. Ум. Ла́доньки, ла́дочки, ладо́шки, ладу́сі, ладу́сеньки, ладу́сики. А в ніженьки — ходусеньки, а в рученьки — ладусеньки. Мет. 2. Ладки-ладусі, а де були? — В бабусі. Ном. № 9264.