Словник української мови (1927)/ланва
| ◀ лан | Словник української мови Л ланва |
ланець ▶ |
|
Ла́нва, ви, ж. Железо или веревка, которыми стельва́га прикрепляется к оси. Киев. г. Погана була їзда: то посторонок урветься, і вони стануть, ув'язують; а тільки рушать, як, дивись, орчик відірвався, або ланва спала. Св. Л. 74. Также Чуб. VII. 405. См. Стельва́га.