Словник української мови (1927)/ланцюг
| ◀ ланцювати | Словник української мови Л ланцюг |
ланцюга ▶ |
|
Ланцю́г, га́, м. Цепь. Біда за біду чіпляється, як у ланцузі кільце за кільце. Ном. № 2164. Ланцюгами за поперек втроє буду тебе (невольника) брати. Дума. Несе з України аж у Сібір ланцюг-пута. Шевч. 455. Не рвися, як собака на ланцюзі. Ном. № 3162. Назад рученьки зв'язали, в ланцюг ніженьки скували. Чуб. V. 986. Ум. Ланцюжо́к. Невеличкі лампадки… на тоненьких ланцюжках. Мир. Пов. II. 56.