Словник української мови (1927)/лапка
| ◀ лапичка | Словник української мови Л лапка |
лапко ▶ |
|
Ла́пка, ки, ж. 1) Ум. от ла́па. *Ла́пки покла́сти. На все соглашаться, во всем полагаться. Той і лапки поклав: роби, мов, що хоч, що знаєш. Мирн. ХРВ. II. 232. 2) Подвижной и неподвижный брусок в станке для тесания. Сумск. у. 3) Поперечная перекладина к двум стойкам в токарне. Сумск. у. 4) Клинообразная дощечка, употребляемая гребенщиками при нарезывании зубьев гребней. Вас. 164. 5) В ткацком станке то-же, что и підні́жок. МУЕ. III. 24. 6) Ловушка. Вх. Пч. II. 7. 7) Мн. Лапки́. Род узора для вышивания. 8) Мн. Кавычки. 9) Мн. Котя́чі лапки́. Раст.: а) Erigeron acre. Лв. 98. б) Trifolium arvense. Лв. 102. *10) Ку́р'ячі лапки́. Гусиная кожа, гусиные лапки. Від води тіло стягаєся і синіє, а під очима виступають круги і на личку показуються курячі лапки. Черемш.