Словник української мови (1927)/ласкавець
| ◀ ласкав | Словник української мови Л ласкавець |
ласкавий ▶ |
|
Ласка́вець, вця, м. 1) Любовник (в песне). Тіло несуть, коня ведуть, кінь головку клонить, за ним іде чорнявая, білі ручки ломить… Ввесь світ сходить, та не найде такого ласкавця. Чуб. V. 317. 2) Милостивец, благодетель. 3) Раст. Bupleurum rotundifolium. Шух. Кв. I. 111.