Словник української мови (1927)/лата
| ◀ лат | Словник української мови Л лата |
латаний ▶ |
|
Ла́та, ти, ж. 1) Длинная жердь, перекладываемая в горизонтальном направлении поперек стропил. Яка кроква, така й лата. Ном. № 10403. *2) Шест, жердь. У причілку його хати на високій латі плахта висіла червона. 3) Заплатка, вставка. І дівчина його любить, хоч лата на латі. Шевч. 165. 4) Мн. Ла́ти. Отрепье, рубище. Скидай з себе свої лати, вбірай дорогії шати. Гол. I. 44. Наші лати переходять панські шати. Ном. № 1615. Багатий на лати та на дрібні сльози. Шевч. 134. Коли б ти, сестро, так робила, ти б в таких латах не ходила. Чуб. V. 916. Ум. Ла́тка, ла́точка. Употребляется почти исключительно во 3-м знач. Свитина вся була в латках. Котл. Ен. I. 32. Будь мудрий: натягай маленьку латку на велику дірку. Ном. № 9009. *Був собі чоловік Сашка, — на йому сива семирашка, на голові шапочка, а на спині латочка. Нс. Пир. у., Конон. 5) Пятно. Побитий чоловік лежав на землі, під їм і біля його була латка крови чимала, так кружалка така велика. Екатериносл. у. 6) Небольшая грядочка. Посадила маленьку латочку цибулі. Черниг. у.