Словник української мови (1927)/лопатень
| ◀ лопата | Словник української мови Л лопатень |
лопати ▶ |
|
Ло́патень, тня, м. 1) Широкий бурав для просверливания отверстий в ступице колеса. Вас. 147. У йо́го язи́к як ло́патень. Он болтлив. Ном. 2) Большой и широкий зуб. Трошки опізнився! — промовив до його Кованько і показав свої лопатні з-під губ, сміючись якось ніби зубами. Левиц. *3) Одна из плоскостей, набитых на колесо водяной мельницы. Пир. у., Конон. См. Лопа́тка 2.