Словник української мови (1927)/лопота

by Борис Грінченко

◀ лопонути

Словник української мови Борис Грінченко Л лопота

лопотати ▶

Київ: Горно, 1927

Лопота́, ти́, ж. Название сита в загадке (от гл. лопота́ти, т. к. сито лопоти́ть, ударяясь о руку). Прийшла кума до куми: дай, кумо, лопоти, поляпати та й піти. ХС. III. 62.