Словник української мови (1927)/лудити
| ◀ лудина | Словник української мови Л лудити |
лудіння ▶ |
|
Луди́ти, джу, диш, гл. *1) Лудить, луживать. Лудили-лудили самовара, а вода все-ж чимсь одгонить. Киев. 2) Привлекать, приманивать, заманивать. Вх. Зн. Вх. Уг. 250. До світлиці уступає молодець хороший, жвавий, вус маленький, око каре, волос красний кучерявий, а личенько таки лудить, хоч го трошки снядь присіла. Федьк. I. 127.