Словник української мови (1927)/лупак
| ◀ лупай | Словник української мови Л лупак |
лупакуватий ▶ |
|
Лупа́к, ка́, м. 1) Преим. во мн. лупаки́. Шелуха и крупные отруби, остающиеся после просеивания муки. Вас. 175. *2) Высохшая, растрескавшаяся и свернутая в завитки дорожная грязь. Щось не та це дорога, нею не їздять, бо дивіться, коли дощі були, а вона у лупаках і досі. Пир. у., Конон.