Словник української мови (1927)/лускати
| ◀ лусканець | Словник української мови Л лускати |
лускатися ▶ |
|
Лу́скати, каю, єш, сов. в. лу́снути, ну, неш, гл. 1) Трещать, треснуть. Шевська смола на дратві буде лускати. НВолын. у. 2) Только несов. в. = Луза́ти. Кабачки лускати. Узяв на шаг насіння і лускаючи пішов за своїм ділом. О. 1862. IX. 64. 3) Хлопать, хлопнуть. Прилетіла гуска, крилечками луска. Грин. III. 656. Дверима луснути. Гринч. 4) Лопаться, лопнуть, трескаться, треснуть. Котл. Ен. VI. 22. Очкур луснув. Ном. № 4342. Морда як не лусне. Ном. № 8592. Жартуй, глечику, поки не луснув. Ном. № 12653. А бода́й ти лу́снув! Чтоб ты околел! *Звен. у. 5) Ударять, ударить, хватить. *Ой лопнув обруч та й на дійниці — дівчина козака луснула по пиці. Нп. Пир. у., Конон.