Перейти до вмісту

Словник української мови (1927)/лушня

Матеріал з Вікіджерел

Лушня́, ні́, ж. Кривой кусок дерева, верхним концом упирающийся в верхнюю связь телеги, а нижним надевающийся на ось, чем поддерживается полу́драбок. Чуб. VII. 403. Рудч. Чп. 250. См. Лучня́.