Словник української мови (1927)/лущик
Зовнішній вигляд
| ◀ лущати | Словник української мови Л лущик |
лущина ▶ |
|
Лу́щик, ка, м. 1) = Лускане́ць. Глянь, які оріхи — сами лущики. См. Луща́к. 2) Лен-текучка, головки которого, созрев, сами лопаются, роняя семя. Черниг. у.