Словник української мови (1927)/льос
| ◀ льопи | Словник української мови Л льос |
льот ▶ |
|
Льос, су, м. Жребий; судьба; удел, участь. Єдну шату Христову пошарпали, а о другій кидали льоси. Я в тому невинна, льос тому владає, заказує рідний отець і мати не дає. На що ж, невдачнице, на льос нарікати? Лучче сказать: нехороший, не можу кохати. Чуб. V. 172.