Словник української мови (1927)/люб'язно
| ◀ люб'язний | Словник української мови Л люб'язно |
люб'ята ▶ |
|
Лю́б'язно, нар. Любезно, приветливо, мило. Підійшов до неї і спитав так тихенько та люб'язно. Кв. II. 244. Ум. Люб'язне́нько.
| ◀ люб'язний | Словник української мови Борис Грінченко Л люб'язно |
люб'ята ▶ |
|
Словник української мови — Л
люб'язно
Борис Грінченко
1927
Лю́б'язно, нар. Любезно, приветливо, мило. Підійшов до неї і спитав так тихенько та люб'язно. Кв. II. 244. Ум. Люб'язне́нько.