Словник української мови (1927)/любитися
| ◀ любити | Словник української мови Л любитися |
любитки ▶ |
|
Люби́тися, блю́ся, бишся, гл. 1) Любить друг друга. Так любляться, як собака з кішкою. Ном. № 4147. Ой за Бугом за рікою любився я з дівчиною. Чуб. V. 24. З ким вірно люблюся — не наговорюся. Мет. 29. Кохайтеся, любитеся, як серденько знає. Шевч. 12. 2) Нравиться. А що, хата любиться? Лебед. у.