Перейти до вмісту

Словник української мови (1927)/ляпати

Матеріал з Вікіджерел

Ля́пати, паю, єш, сов. в. ля́пнути, пну, неш, гл. 1) Хлопать, хлопнуть, стучать, стукнуть. Не годиться по столу ляпать ложкою. Чуб. I. 108. Ляпнула дверима. Гринч. 2) Шлепать, шлепнуть, плескать, плеснуть. Життя лящам, мов тім панам, — гуляють, ляпають хвостами. Гліб. 42. 3) Шлепать, шлепнуть, бросать, бросить что-нибудь липкое и мокрое. Ляпнув глиною в стіну. Гринч. 4) Пачкать, пятнать; капать, капнуть. Не ляпай мені чорнилом книги! Гринч. Крапля ляпнула на воду. Гринч. 5) Ударять, ударить. Ляпаю по ковадлу. Грин. II. 236. Ляпнув його по щоці. Гринч. 6) Неумело говорить, сказать что-нибудь, болтать, сболтнуть. Приневолили короля таке слово ляпнути, що багацько воно лиха наробило. Стор. II. 133. Не ляпай язиком! Гринч.