Словник української мови (1927)/ляпати
Зовнішній вигляд
| ◀ ляпас | Словник української мови Л ляпати |
ляпка ▶ |
|
Ля́пати, паю, єш, сов. в. ля́пнути, пну, неш, гл. 1) Хлопать, хлопнуть, стучать, стукнуть. Не годиться по столу ляпать ложкою. Чуб. I. 108. Ляпнула дверима. Гринч. 2) Шлепать, шлепнуть, плескать, плеснуть. Життя лящам, мов тім панам, — гуляють, ляпають хвостами. Гліб. 42. 3) Шлепать, шлепнуть, бросать, бросить что-нибудь липкое и мокрое. Ляпнув глиною в стіну. Гринч. 4) Пачкать, пятнать; капать, капнуть. Не ляпай мені чорнилом книги! Гринч. Крапля ляпнула на воду. Гринч. 5) Ударять, ударить. Ляпаю по ковадлу. Грин. II. 236. Ляпнув його по щоці. Гринч. 6) Неумело говорить, сказать что-нибудь, болтать, сболтнуть. Приневолили короля таке слово ляпнути, що багацько воно лиха наробило. Стор. II. 133. Не ляпай язиком! Гринч.