Словник української мови (1927)/лячно
| ◀ лячний | Словник української мови Л лячно |
ляшенько ▶ |
|
Ля́чно, нар. 1) Страшно. Туди не ходять люде, там страшно, лячно всюди. Млак. 71. *2) Боязливо, испуганно. Втомившись, вони збірались на біле каміння і лячно зазирали звідти у прірву. Коцюб.