Словник української мови (1927)/мана
| ◀ мамчур | Словник української мови М мана |
манастирище ▶ |
|
Мана́, ни́, ж. Призрак, обольщение, иллюзия. Се не мана — перед очами твоїми матінка твоя. Греб. 342. Ману́ пуска́ти, напуска́ти. Морочить, дурачить, отводить глаза. Еней пустив на нас ману. Котл. Ен. I. 16. Пускають між народ ману. Греб. 328. Хвалиться: хазяйка добра людина, а про те — бог його знає! Може таку ману пуска. Мир. Пов. II. 89.