Словник української мови (1927)/мандрівка
| ◀ мандрівець | Словник української мови М мандрівка |
мандрівний ▶ |
|
Мандрі́вка, ки, ж. Странствие; путешествие. Заберу дітей я та піду в мандрівку. Мет. 243. Ум. Мандрі́вочка. Як узяв милий милу да за білу ручку да повів її да в мандрівочку. Грин. III. 263. А нашому Василечку мандрівочка пахне. Мет. 300.