Перейти до вмісту

Словник української мови (1927)/мари

Матеріал з Вікіджерел

Ма́ри, мар, мн. ж. 1) Носилки (для умерших). Несли труну на марах бояре. Кв. I. 114. Щоб тебе́ на ма́рах ви́несло! Желаю тебе смерти (Проклятие). Ном. № 3791. 2) См. Мара́ 3.