Словник української мови (1927)/марніти
| ◀ марність | Словник української мови М марніти |
марно ▶ |
|
Марні́ти, ні́ю, єш, гл. Чахнуть, худеть, вянуть. Марніє та й марніє Парася моя. МВ. II. 25. А щоб личко не марніло з чорними бровами, — до схід сонця в темнім лісі умийся сльозами. Шевч. 81.