Словник української мови (1927)/марудити
| ◀ маруда | Словник української мови М марудити |
марудитися ▶ |
|
*Мару́дити, джу, диш, гл. Вяло действовать, медлить; надоедать. Сидів він у мене довго та й марудив-марудив без кінця. Умань. Ефр.
| ◀ маруда | Словник української мови Борис Грінченко М марудити |
марудитися ▶ |
|
Словник української мови — М
марудити
Борис Грінченко
1928
*Мару́дити, джу, диш, гл. Вяло действовать, медлить; надоедать. Сидів він у мене довго та й марудив-марудив без кінця. Умань. Ефр.