Словник української мови (1927)/матка
| ◀ матіхна | Словник української мови М матка |
матковий ▶ |
|
Ма́тка, ки, ж. 1) = Ма́ти. Який тепер світ настав, що син матки не пізнав. Чуб. На те циган матку б'є, щоб його жінка боялась. Ном. № 3906. 2) Пані-ма́тка. а) Хозяйка дома. б) Попадья, матушка. А як твоя думка, пані-матко? — спитав о. Хведір у жінки. Левиц. I. 405. 3) Самка, имеющая детей. Ласкаве телятко дві матки ссе. Ном. № 3302. 4) Пчела-самка, матка. А за ним повалило козацтво, як за маткою бжоли. К. 5) = Ма́тірка 2. Жінкам же треба було ще й коноплі брати, мочити матки, щоб терти за літнього сонця. Г. Барв. 147. 6) Ум. от ма́та. Давай матки плести, ну запинати вікна, щоб не перся мороз у хату. Мир. ХРВ. 126. 7) Род игры в мяч. Ив. 28. КС. 1887. VI. 458. 8) — жи́тна = Ма́тиця 4. Вх. Лем. 434.